-
1 Декларація прав дітей
Українсько-англійський юридичний словник > Декларація прав дітей
-
2 Декларація прав людини
Українсько-англійський юридичний словник > Декларація прав людини
-
3 декларація
жdeclaration, entryподаткова декларація — tax declaration, ( income) tax return
митна декларація — customs declaration (entry, report, bill)
-
4 declaration
декларація, заява; проголошення, декларування, заявлення; констатація; оголошення; позовна заява; мотивувальна частина судового рішення; пред'явлення на митниці речей ( що обкладаються митом); урочиста заява свідка ( без присяги)declaration of inability to pay debt(s) — заява про неспроможність сплатити борг(и); заява про неплатоспроможність
declaration of incapacity to manage own affairs — оголошення про нездатність керувати своїми справами
Declaration of the Rights of Man and the Citizen — Декларація прав людини і громадянина (Франція, 1780 р.)
Declaration on the Elimination of Discrimination against Women — Декларація про ліквідацію дискримінації жінок
Declaration on the Elimination of Violence against Women — Декларація про ліквідацію насильства проти жінок
Declaration on the Granting of Independence to Colonial Countries and Peoples — Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам
- declaration by authorityDeclaration on the Rights of Persons Belonging to National, Ethnic, Religious or Linguistic Minorities — Декларація про права осіб, які належать до національних, етнічних, релігійних та мовних меншин
- declaration in chief
- declaration in lieu of an oath
- declaration in support
- declaration inwards
- declaration of abandonment
- declaration of absence
- declaration of accession
- declaration of alienage
- declaration of amnesty
- declaration of assent
- declaration of association
- declaration of autonomy
- declaration of bankruptcy
- declaration of death
- declaration of dutiable goods
- declaration of exemption
- declaration of expert witness
- declaration of forfeiture
- declaration of goods
- Declaration of Independence
- declaration of independence
- declaration of insolvency
- declaration of intent
- declaration of intention
- declaration of legitimacy
- declaration of lien
- declaration of majority
- declaration of martial law
- declaration of mortgage
- declaration of pledge
- declaration of neutrality
- declaration of nullity
- declaration of priority
- declaration of solvency
- declaration of the poll
- declaration of title
- declaration of trust
- declaration of war
- declaration of will
- declaration on incomes
- declaration on oath
- declaration outwards -
5 declaration
n2. оголошення; заявка3. declaration for/ against smth. висловлення на користь/ проти чогось- declaration day день оголошення результатів голосування- customs declaration митна декларація- joint declaration спільна декларація- pious declaration благочестива декларація- political declaration політична декларація- solemn declaration урочиста декларація- unilateral declarations односторонні декларації- declaration for/ against smth. висловлювання на чиюсь користь/ проти чогось- declaration of continuity декларація про правонаступність/ континуітет- declaration of independence декларація незалежності- declaration of intention заява про прийняття у громадянство США- declaration of policy декларація/ заява про політику/ політичний курс- declaration of the poll оголошення результатів голосування- declaration of rights декларація прав- declaration war оголошення війни- implementation of a declaration виконання декларації- to make a declaration зробити заяву- to sign a declaration підписати заяву- D. of Independence Декларація незалежності (США, 1776 р.)- D. on Decolonization Декларація про деколонізіацію (ООН)- D. on the Elimination of Discrimination Against Women Декларація про ліквідацію дискримінації стосовно жінок (ООН)- D. on the Granting of Independence to Colonial Countries and Peoples Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам- D. on the Prevention of Nuclear Catastrophe декларація "Запобігти ядерній катастрофі"- UN D. on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації- Universal D. of Human Rights Загальна декларація прав людини -
6 declaration
n1) декларація (документ)2) оголошення, заява, проголошення (війни тощо)3) освідчення (у коханні)4) юр. позов5) юр. урочиста заява свідка6) митна декларація* * *n1) декларація ( документ)2) оголошення, заява; кapт. оголошення; освідчення; обч. опис3) висловленняdeclaration for [against]smth — висловлення на користь [проти]чого-небудь
4) юp. позовна заява; урочиста заява свідка ( без присяги); мотивувальна частина судового рішення5) митна декларація (тж. customs declaration) -
7 права людини
ПРАВА ЛЮДИНИ - ряд основоположних морально-правових норм, що формулюють принципи відносин між індивідом та суспільством в особі інституцій влади. П.л. окреслюють сферу негативних та позитивних зобов'язань, що бере на себе правова держава. Зафіксовані у міжнародних угодах та у національному законодавстві країн світу П.л. репрезентують найбільш універсальну гуманітарно-антропологічну концепцію, в рамках якої людина розглядається як така, безвідносно до її етнічних, расових, релігійних та будь-яких інших відмінностей або належності до локальної культурної традиції. П.л. є кардинально важливою категорією природного права та філософії права загалом. Основним предметом дискусій довкола проблеми П.л. традиційно було питання щодо того, чи суб'єктивні права вкорінені у природі людині та невід'ємно належать їй від народження (юснатуралізм), чи, навпаки, вони набуваються лише внаслідок законодавчої діяльності держави (т. зв. юридичного позитивізму). Відповідно до найпоширенішої класифікації Єллінека, П.л. поділяються на громадянські (визначають сферу вільного волевиявлення індивіда, недоторканну для зазіхань з боку держави; напр., свобода слова, особиста недоторканність), політичні (уможливлюють участь громадян у формуванні органів державної влади) та соціальні (містять державні гарантії щодо забезпечення кожного екзистенційним мінімумом матеріально-культурних благ). У формуванні П.л. велику роль відіграли традиції середньовічних хартій вольностей (починаючи від Megnacharta Libertarum, 1215 р.); настанови протестантської етики (зокрема, праці Томазія), що віддзеркалились у Біллях про права Північноамериканських штатів кін. XVIII ст.; доктрини природного права та суспільного договору; філософія раціоналізму; ідеологія Просвітництва, що її уособленням стала франц. Декларація прав людини та громадянина 1789 р.; антипатерналістські ідеї автономної етики Канта', утилітаризм у його ревізованому Дж.Ст. Міллем варіанті; погляди прибічників реформ соціалізму поч. XX ст. у катедер-соціалістичній та неокантіанській версіях (Менгер, Кістяківський, Новгородцев та ін.). Однак погляд на дотримання П.л. як на наріжний принцип світової політики утверджується лише після Другої світової війни (Загальна декларація П.л. 1948 р., Міжнародний пакт про економічно-соціальні та культурні права 1966 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р., Європейська конвенція П.л. 1950 р.). До цього спричинилося прагнення світової спільноти унеможливити через зміцнення поваги до П.л. нові спалахи загальної деструкції та геноциду. З етико-філософських нині багато важать такі П.л., як право на свободу та недоторканність (проблема гідності людини), заборона дискримінації (проблема універсальної етики), право на життя (проблеми смертної кари, безперервності життя), право на свободу думки (проблеми необмеженої комунікації, діалогу), право на власність, соціальні права (проблема співвідношення негативної та позитивної свободи). -
8 право
с1) тк. одн. ( наука) lawдержавне право — public ( political) law ( science)
звичаєве право — unwritten law; common law
кримінальне право — criminal law, penology
міжнародне право — international law; law of nations
вивчати право — to study law; to read for the law
2) ( обумовлена законом підстава) right; ( привілей) charterправо вето — ( the right of) veto
право голосу — the vote, suffrage, franchise
право вето — ( the) veto
право давності юр. — prescription, prescriptive right
права спадкоємця юр. — heirship
права користувача комп. — user rights, ( на доступ до ресурсів) user grant
права доступу комп. — privilege, access rights
право на володіння — title (to)
право на проживання — right ( permit) of residence
право користування — right of use, right of user, usufruct
права з сервітуту юр. — easement
виключне право — patent right, exclusive right
спадкове право — hereditary right; невід'ємне
права й обов'язки — rights and duties, rights and obligations
мати право — to have the right; to be entitled
позбавляти права — to debar ( from); to deprive someone of his right
позбавляти права голосу — to disfranchise, to debar one from voting
урізувати чиї-небудь права — to curtail smb.'s rights
позбавляти права (кого-небудь) — to deprive (smb.) of ( smb's) right
вступати в свої права — to come into one's own; to assert oneself; пред'являти
права — to lay claim (to), to assert one's claims
3) тк. мн. права посвідка licenceправа водія — driving licence; амер. driver's licence
-
9 American
1) американець•American and English Annotated Cases — Анотована збірка американської і англійської судової практики
American Declaration on the Right and Duties of Man — Американська декларація прав і обов'язків людини (1965 р.)
- American Civil Liberties UnionAmerican Treaty on Pacific Settlement of Disputes — (Bogota, 1948) Американська угода про мирне вирішення спорів (Богота, 1948 р.)
- American clause
- American Court of Human Rights
- American Decisions
- American Judicature Society
- American Law Institute -
10 universal
1) універсал2) універсальний; загальний; всебічний; всесвітній•- universal agent
- universal authority
- universal character
- universal concept of law
- Universal Copyright Convention
- universal heir
- universal international law
- universal malice
- universal military service
- universal nature
- universal norm
- universal partnership
- universal peace
- Universal Postal Union
- universal principles of law
- universal succession
- universal suffrage
- universal validity -
11 право
ПРАВО - система загальнообов'язкових норм і відносин, яка охороняється засобами державного впливу, включаючи примусові заходи. П. забезпечує юридичну регламентацію суспільних відносин у межах усього суспільства. Реальний зміст і соціальне призначення правових функцій зумовлені формою і характером державного устрою, економічними відносинами та відношеннями власності, які склались у суспільстві. Водночас П. є відносно самостійним, впливаючи в свою чергу на державні інституції шляхом встановлення юридичних правил і законів, загальнообов'язкових для всіх державних структур. Формування П. - складний історичний процес. Першими регуляторами поведінки людей були звичаї, застосування яких не вимагало державного примусу. Створення держави відбувалось одночасно зі становленням особливих органів, на які покладалося завдання виконання примусових рішень, що вело до відокремлення П. від інших соціальних норм. Починаючи від Античності утверджуються дві основні теорії природи П.: теорія природного ("природженого") П., яка утверджує зумовленість правових принципів, законів, норм природою людини і, як наслідок, їх незалежність від конкретних соціальних умов і держави; позитивістська теорія П., яка утверджує відносність правових норм, їх обумовленість різними особистісними і суспільними факторами. Сучасне П. синтезує ці підходи, надаючи важливого значення невідчужуваним правам людини, одночасно вказуючи на їхню соціальну обумовленість. Перші форми з'явились у прадавні часи писаного П. (закони Хаммурапі у Вавилоні, Хеттські закони) Н. айбільш розвинутою формою стародавнього П. було римське П., яке стало основою для формування феодального П. шляхом трансформацій та пристосування його до нових економічних реалій і потреб. Із розвитком товарно-грошових відносин у Європі значного поширення набуло т. зв. Магдебурзьке П., яке фіксувало особливий статус і права середньовічних міст. Подальший розвиток економічних та суспільних відносин зумовлює появу нових галузей законодавства, диференціацію П. на правові системи та сфери застосування. Важливого значення набуває формування загальносвітових принципів П. (Статут ООН, Загальна декларація прав людини). -
12 UN
скор.Організація об'єднаних націй (скор. ООН)UN Declaration on the Granting of Independence to Colonial Countries and Peoples — Декларація ООН про надання незалежності колоніальним країнам і народам
- UN body- UN Ch.
- UN Charter
- UN Emergency Force
- UN expert
- UN General Assembly
- UN member-state
- UN member-country
- UN observer
- UN organ
- UN peacekeeper
- UN presence
- UN refugee
- UN Resolution
- UN safe area
- UN Secretariat
- UN Secretary General
- UN Security Council
- UN Security Council Resolution
- UN Special Commission
- UN Statistical Commission
- UN subsidiary organ
- UN Trusteeship Council
- UN Under-Secretary-General
- UN war crimes tribunal -
13 комунізм
КОМУНІЗМ ( від лат. kommunis - спільний) - соціально-політичне вчення а) про особливу суспільно-економічну формацію - комуністичне суспільство, котре з необхідністю має прийти на зміну капіталізмові як закономірний наслідок історичного процесу; б) про основні риси комуністичного суспільства, умови та способи його формування. К. став ідеологією і практикою комуністичних партій, панівною офіційною ідеологією і практикою Радянського Союзу та країн т. зв. соціалістичного табору, має прихильників практично в усіх країнах. Як ідеологія К. виник у середині XIX ст., його засновниками були нім. мислителі Маркс і Енгельс (див. марксизм), продовжувачем у XX ст. - рос. політик Ленін. Найближчим ідейним джерелом К. виступив франц. і англ. утопічний соціалізм XVIII - XIX ст. К. називають також суспільство, засноване на засадах комуністичної ідеології. Згідно з цим вченням, основою комуністичної формації має стати суспільна власність на засоби виробництва, котра виникає внаслідок знищення всіх форм та проявів приватної власності і має визначати зміст та характер будь-якої сфери суспільного життя. На базі суспільної власності формується новий тип відносин суспільних, що унеможливить експлуатацію людини людиною, забезпечить соціальну рівність та добробут усіх членів суспільства, справедливий розподіл матеріальних благ за потребами, а також гармонійний розвиток суспільства в цілому. В процесі становлення комуністичної формації ліквідуються соціальні класи і прошарки, відмирають нацїі, зникає суспільний розподіл праці, яка перетвориться на першу життєву потребу. усувається відмінність між фізичною та розумовою працею тощо, внаслідок чого формується соціальна однорідність суспільства. Як стверджує комуністична ідеологія, відімре релігія і буржуазна мораль, відбудуться кардинальні зміни в інших формах суспільної свідомості, з'явиться новий тип людської самосвідомості, яка стане основним фактором мотивації та регулювання соціальної поведінки. На зміну інституту держави як інструменту придушення і панування одного класу над іншим має прийти громадське самоврядування, де управління людьми перетвориться в управління речами. Комуністичне суспільство у своєму становленні проходить дві фази: першу, нижчу - соціалізм, який є перехідним періодом від капіталізму до розвиненого К., містить в собі як пережиток залишки попереднього суспільного ладу, зародження і розгортання нових суспільних відносин, де утверджується принцип "від кожного за його здібностями - кожному за його працею"; другу, вищу - повний К., коли реалізуються всі комуністичні ідеали і панує принцип "від кожного за його здібностями - кожному за його потребами". Умовою перетворення суспільства на комуністичних засадах має стати непримиренна класова боротьба, соціалістична революція і встановлення диктатури пролетаріату. Надавши комуністичним ідеям певного філософського, історичного та економічного обґрунтування, засновники та їх послідовники оголосили своє вчення науковим К. Однак світовий розвиток подій у XX ст. та невдалі спроби запровадити першу фазу комуністичного суспільства в деяких країнах спростували ці претензії. На практиці "науковий К." виявився черговою утопією, простою декларацією, яка нездатна запропонувати ефективні природні форми втілення суспільних ідеалів і змушена вдатися до культивування насильства. Соціалізм як економічний та суспільно-політичний лад, що утворився в Радянському Союзі в результаті Жовтневої революції 1917 р. і тривалої громадянської війни в Росії, а потім - в країнах соціалістичного табору внаслідок Другої світової війни, будувався і утримувався за допомогою тотального насильства і масових репресій, жертвами яких стали десятки мільйонів людей. Досягши окремих позитивних зрушень в соціальній сфері, соціалізм радянського типу призвів до економічного занепаду, небаченого рівня експлуатації і зниження добробуту, зрівнявши більшість членів суспільства у бідності. Зневажено свободи і знехтувано права людини, пригнічено особистість, набула стійкості тенденція до науково-технічної та технологічної відсталості, виникла загроза самоізоляції від світового розвитку тощо З. акономірно, що перші послаблення репресій і спроби відродження громадянських свобод і прав у період т. зв. перебудови кінця 80-х рр. XX ст. відразу ж спричинили крах комуністичних режимів Ц. е дозволило більшості країн колишнього соціалістичного табору та пострадянських незалежних держав розпочати своє відродження шляхом поступового переходу до випробуваних світових стандартів розвитку — соціально орієнтованої ринкової економіки, що спирається на рівноправність усіх форм власності, в тому числі приватної, громадянського суспільства, верховенства прав людини і громадянських свобод, політичного та ідеологічного плюралізму, демократії. В своєму розвиткові ідеологія К. під впливом невдач комуністичної практики, історичних, етнічних, релігійних та інших особливостей окремих країн та регіонів зазнала істотних трансформацій і зараз там, де вона зберігає свій вплив, вар'юється від екстремістських форм до форм, близьких соціал-демократії.П. Йолон -
14 Пейн, Томас
Пейн, Томас (1737, Тетфорд - 1809) - амер. філософ, політичний діяч, публіцист. Один із представників Амер. просвітництва. Народився в Англії у родині квакерів. Прибув до Пн. Америки у 1774 р., брав участь у війні за незалежність СІНА. У трактаті "Здоровий глузд" обстоював необхідність незалежності британських колоній у Пн. Америці. Не погоджуючись з ідеями відомого трактату Берка "Роздуми про Французьку революцію", П. у праці "Права людини" обґрунтував видатне значення революції як для Європи, так і для людства в цілому. Ця праця містила не тільки критику консерватизму, а й заклики до боротьби із англ. монархією і встановлення республіканського ладу. П. змушений був емігрувати до Франції, де обирався до Конвенту (від жирондистів). Після перемоги якобінців потрапив до в'язниці (П. виступив проти якобінських закликів стратити короля), де розпочав написання свого головного твору "Сторіччя розуму" (був завершений і надрукований у СІНА). У філософії П. дотримувався деїстичних та радикально-просвітницьких поглядів. Віра у всемогутність розуму, науки, непереборність свободи - основа філософії П., спрямованої на руйнацію передсудів минулого (до яких П. відносив, зокрема, і релігію, хоч і не був атеїстом). Політичним уподобанням П. були близькі ідеї представницької демократії, конституціонізму, амер. федералізму, франц. Декларації прав людини. П. обґрунтовував можливість громадянської непокори у випадку, коли уряд перестає виражати інтереси громадян. Існування суспільства П. вважав природним для людства станом внаслідок притаманної людям солідарності інтересів, існування ж держави виправдовував майже виключно міркуваннями збереження порядку (держава, на відміну від суспільства, є "неприродною" і "непотрібною" інституцією). Ідеї П. щодо соціальних функцій держави можна вважати однією з перших спроб обґрунтування держави загального добробуту.[br]Осн. тв.: "Здоровий глузд" (1776); "Права людини" (1791 - 1792); "Сторіччя розуму" (1794 - 1795); "Аграрна справедливість" (1796).
См. также в других словарях:
Гаагские конференции мира — ГААГСКІЯ КОНФЕРЕНЦІИ МИРА, были созваны въ 1899 и 1907 гг. для обсужденія вопросовъ, связанныхъ: 1) съ ограниченіемъ дальнѣйшаго роста вооруженій, 2) съ развитіемъ института междунар. разбирательствъ, 3) съ упорядоченіемъ законовъ и обычаевъ… … Военная энциклопедия
Контрабанда военная — КОНТРАБАНДА ВОЕННАЯ, понятіе, тѣсно связанное съ понятіями нейтралитета и блокады (см. эти слова). При вооруж. столкновеніи двухъ или нѣск. государствъ нейтрал. державы вправѣ требовать, чтобы воен. дѣйствія не касались ихъ непосред но; въ свою… … Военная энциклопедия
Добыча военная — ДОБЫЧА ВОЕННАЯ, движ. имущ во, могущее служить цѣлямъ войны, принадлежащее непр. гос тву и захваченное воюющей арміей. Согласно соврем. праву войны, только госуд. собственность непр ля признается закон. объектомъ В. доб.; частн. же собств сть въ… … Военная энциклопедия
Коалиционные войны — *КОАЛИЦІОННЫЯ ВОЙНЫ, войны, ведущіяся нѣск. гос вами (коалиціей) противъ одного или нѣск. прот ковъ. Названіе коалиція впервые вошло въ употребленіе въ 1792 г. для обозначенія союза между Австріей и Пруссіей для поддержанія интересовъ Герм.… … Военная энциклопедия
Военнопленные — ВОЕННОПЛѢННЫЕ. Воен. плѣнъ есть ограниченіе свободы лица, принимавшаго участіе въ воен. дѣйствіяхъ, съ цѣлью недопущенія его къ дальнѣйш. въ нихъ участію. Воен. плѣнъ самъ собою прекращается съ заключеніемъ мира, но и во время войны м.… … Военная энциклопедия
Брюссельская конференция — БРЮССЕЛЬСКАЯ КОНФЕРЕНЦІЯ, б. созвана по иниціат. Россіи съ цѣлью кодификаціи законовъ и обычаевъ войны на сушѣ. Конф ція открыла свои засѣданія 15 іюля 1874 т. Въ работахъ ея приняли участіе представители всѣхъ европ. (15 ти) гос твъ того времени … Военная энциклопедия
Война — ВОЙНА. I. Война, наиболѣе сильное принудительное средство, посредствомъ к раго государство достигаетъ своихъ политическихъ цѣлей (ultima ratio Regis). По своей сущности, В. и есть приложеніе въ жизни человѣч. общ въ всемір. закона борьбы за… … Военная энциклопедия
Гулльский инцидент — ГУЛЛЬСКІЙ ИНЦИДЕНТЪ. Цѣпь событій, начавшаяся въ ночь на 9 окт. 1904 г., на переходѣ 2 ой эс дры Тих. океана Сѣв. моремъ, случаемъ, едва не приведшимъ къ войнѣ Россіи съ Великобританіей, и окончившаяся разборомъ происшествія въ Парижѣ междунар.… … Военная энциклопедия
Нейтралитет — НЕЙТРАЛИТЕТЪ, по опредѣленію проф. Мартенса, означаетъ то положеніе, въ к ромъ находятся гос тва, не принимающія активн. участія въ войнѣ, существующей между друг. державами. Древн. міру понятіе Н. было чуждо; въ средн. вѣка, хотя между гос твами … Военная энциклопедия
Комбатанты — КОМБАТАНТЫ, вооруж. силы воюющихъ сторонъ, подчиняющіяся законамъ и обычаямъ войны. Только К. имѣютъ право на воен. дѣйствія противъ непр ля и м. наносить вредъ. К. должны удовлетворять двумъ основн. условіямъ: 1) быть врагомъ открытымъ и 2)… … Военная энциклопедия
Капер — КАПЕРЪ, корабль, снаряженный съ разрѣшенія правительства частнымъ лицомъ и укомплектованный вольнонаемной командой, для воен. дѣйствій вообще, а на практикѣ и гл. обр. для захвата непр. и нейтрал. торг. судовъ, т. е. для крейсер. войны (см. это) … Военная энциклопедия